Фотострана /
Вопросы и ответы /
ИРИНА отвечала
В. КУДРИЦЬКИЙ - НАВЕРНОЕ. В безкрайньому небі, в бездоннім просторі
Такий віковічний, величний спокій.
Чому ж те кохання, як хвилі на морі,
Таке неспокійне, мов вітер гірський?
Чому ж те кохання не лагідний ранок,
Не вечір дрімотний, не шелест верби,
А буря весняна, штормовий світанок,
Кв...
Показать весь текст
В. КУДРИЦЬКИЙ - НАВЕРНОЕ. В безкрайньому небі, в бездоннім просторі
Такий віковічний, величний спокій.
Чому ж те кохання, як хвилі на морі,
Таке неспокійне, мов вітер гірський?
Чому ж те кохання не лагідний ранок,
Не вечір дрімотний, не шелест верби,
А буря весняна, штормовий світанок,
Квиління чаїне, мов стогін журби!
Бо справжнє кохання – любов лебедина,
Одне в цілім світі, як сонце одне.
Ніколи не зрадить, а краще загине,
У власному полум’ї вмить спалахне…
Такий віковічний, величний спокій.
Чому ж те кохання, як хвилі на морі,
Таке неспокійне, мов вітер гірський?
Чому ж те кохання не лагідний ранок,
Не вечір дрімотний, не шелест верби,
А буря весняна, штормовий світанок,
Квиління чаїне, мов стогін журби!
Бо справжнє кохання – любов лебедина,
Одне в цілім світі, як сонце одне.
Ніколи не зрадить, а краще загине,
У власному полум’ї вмить спалахне…
Полезный ответ
Бесполезный ответ
Показать ещё